Комунальний заклад "Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №8 "Вишиванка" Володимирської міської ради

Спілкування з дитиною

Готуємо  дитину до відвідування дитячого садка.

Як правило, всі батьки прикладають масу  зусиль для підготовки дитини до навчання в школі, а про те, що треба готувати дитину до відвідування закладу дошкільної освіти деякі з Вас  навіть не здогадуються. Але для того, щоб  максимально зменшити негативні процеси під час адаптації та допомогти дитині увійти в життя дитячого колективу, потрібна якісна підготовча робота в сім’ї заздалегідь.

                                    Ось важливі моменти, на які Ви повинні звернути увагу:                                                           

 1.Формуйте  у дитини позитивну  установку на відвідування дитячого закладу.

Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитячому садку, коментуючи все, що побачили.   Головне, намагайтесь  доступними  словами створити позитивний образ садочка (наприклад, «у дитячий садочок приходять такі ж діти, як і ти, вони там разом граються, вчаться, їдять», «там багато іграшок і добрі вихователі, які піклуються про дітей» тощо). 

2. Формуйте   навички  самообслуговування.

 Навчіть малюка одягатися, роздягатися, вмиватися, витирати руки, самостійно їсти, користуючись під час їжі ложкою, проситися на горщик, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а також вміла попросити про допомогу.   

3. Подбайте про відповідність домашнього режиму режимові дитячого закладу, введіть  в раціон харчування малюка нові для нього страви.

Необхідно максимально приблизити домашній режим до розпорядку дня в дитячому садку. Важливо впорядкувати години сну, харчування, перебування на вулиці Буває так: дитині пропонують поїсти, а вона не голодна; через деякий час у неї виникає почуття голоду і вона починає вередувати або майже засинає перед обідом, хоча перед цим, на прогулянці, плакала, тому що хотілося їсти. Інколи почуття голоду та втоми можуть збігатися і бути подвійним подразником. Фізіологічний дискомфорт призводить до емоційних зривів, нервового перенапруження, що спричинює психосоматичні захворювання.  

 4. Навчіть дитину  гратися.

Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, наповніть іграшки вашого малюка змістом, розкрийте їх  призначення  і способи дій  з ними.  Продемонструйте, що  машинка може возити іграшкових собачок, а на пластмасові тарілочки можна покласти іграшкову їжу для іграшкових звіряток. Якщо ваша крихітка навчиться гратися, їй точно не буде сумно серед іграшок садка. Тим паче така спільна діяльність формує в дитини, крім ігрових умінь, потребу і навички спілкування.    

 5. Розширюйте "соціальний горизонт" дитини.

Намагайтеся, щоб у вашому домі з’являлися інші, крім батьків, люди – родичі, знайомі, друзі. Малюк має навчитися не боятися інших, прагнути подружитися з ними.  За можливості  лишайте малюка на годинку-дві з іншими родичами, щоб він звикав не плакати без мами. Обов’язково попереджайте дитину про свою відсутність. Малюк має знати і розуміти, що коли мама йде, вона обов’язково за ним повернеться. Маючи такий досвід, дитина не буде боятися спілкуватися з однолітками і дорослими.

6. Розвиток мовлення.

Це теж полегшить адаптацію, адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби   і  тоді вихователь зможе допомогти їй.

  Шановні батьки! Готуйте дітей до вступу в дитячий садок правильно і заздалегідь – цим ви полегшите процес звикання своєї дитини до нових умов життя поза домівкою, збережете її здоров’я і свої нерви. 

 

           

Адаптація дитини до умов дитячого садка

Шановні батьки, ось настав хвилюючий момент в житті  вашої родини - прийшла пора віддавати дитину  в дитячий садочок.   

Рідко можна зустріти батьків, які з наближенням того моменту   не переживають тривоги про те, як там приймуть маля, які відносини складуться у дитини з вихователькою, чи не буде вона часто хворіти і т. д. Найбільше хвилювань пов'язано з тим, наскільки швидко дитина звикне, адаптується до нової обстановки. Ці тривоги мають під собою реальні підстави, адже адаптація - це складний процес пристосування дитини, що відбувається на фізіологічному, соціальному та психологічному рівнях. Зміни навколишнього середовища  та звичайного способу життя  насамперед призводять до емоційного напруження дитини.  Настрій відображає стан здоров'я дитини і є важливим тлом для її розвитку. тому тривале перебування маленької дитини в пригніченому настрої спричиняє погіршення її психічного розвитку.

Як показують педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість адаптаційного періоду залежать від таких факторів, як:

• вік дитини (найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10-11 місяців до 2 років; після 2 років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя);

• стан здоров'я та рівень розвитку дитини (здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);

• індивідуальні особливості дитини (значного мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);

• рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дитячого закладу);

• досвід спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми).

Залежно від зазначених факторів, процес адаптації до умов  закладу дошкільної освіти у кожної дитини має свої особливості. Результати досліджень показують, що, як правило, він може мати три форми.

Перша форма адаптації умовно називається «легкою адаптацією». Вона характеризується погіршенням апетиту в перші дні, млявістю. Проте нормалізація емоційного стану дитини відбувається досить швидко, дитина із задоволенням  відвідує  садочок. За таких особливостей дитина може адаптуватися до нових умов уже за місяць. Педіатри відмічають низький рівень захворюваності протягом адаптаційного періоду.

Друга форма адаптації — «адаптація середньої важкості» — проходить повільніше. Дитина може захворіти в перші 2–3 тижні після першого відвідування садка на гострі распіраторні захворювання. Проте потім стан нормалізується, а якщо дитина хворіє, то частота хвороб є середньостатистичною для дітей цього віку. Емоційний стан та переживання дитини нормалізуються повільніше. Тривалість адаптації — до 6 місяців.

Третя форма адаптації — «важка адаптація». В цьому випадку звикання взагалі може не відбутися, а якщо відбудеться, то дуже нескоро. Для цієї групи дітей властиві часті захворювання, які супроводжуються значними ускладненнями. Діти, які належать до цієї групи, несвідомо обирають психосоматичний спосіб реагування на зміну звичних обставин життя, на розлуку з близькими людьми. Саме в цю групу потрапляють діти, яких часто називають «недитсадівськими».

 Легку адаптацію і певною мірою адаптацію середньої важкості можна вважати закономірною реакцією дитячого організму на змінені умови життя. Важка ж адаптація свідчить про надмірність психоемоційних навантажень на організм дитини і потребує відповідної уваги та зусиль   від вихователя,  батьків дитини та  від практичного психолога.

 

       Анкета для батьків

 Шановні батьки, ця анкета допоможе спрогнозувати  адаптацію Вашої дитини до умов  закладу дошкільної освіти.

  • Чи легко розсмішити Вашу дитину?
  • Чи часто вона капризує? Не частіше, ніж 1-2 рази на тиждень?
  • Чи спокійно лягає спати?
  • Чи все їсть, чи не капризує під час годування?
  • Чи є у Вашої дитини друзі, які добре ставляться до неї, охоче граються?
  • Чи часто Ваша дитина виходить із себе?
  • Чи завжди треба приглядати за нею?
  • Чи не страждає Ваша дитина на енурез?
  • Чи немає у Вашої дитини шкідливих звичок?
  • Чи можна дитину залишити саму на недовгий час, знаючи, що, вона не розплачеться так, наче її покинули назавжди?
  • Чи добре малюк поводить себе з однолітками, чи не потребує від Вас підтримки?
  • Чи немає у Вашого малюка якихось незначних страхів?

            Відповіді позитивного характеру на 7-12 запитань дають змогу прогнозувати успішну адаптацію дитини до умов дошкільного закладу.

 

Як допомогти дитині пережити період адаптації?

  • В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 1-3 години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку. Не запізнюйтесь, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.
  • Не поспішайте відразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти, чим займаються, як спілкуються один з одним та вихователем.
  • Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому улюблену іграшку, сказавши при цьому: «Якщо ти захочеш, щоб я про тебе подумала, візьми і притисни її до себе. І я відразу про тебе подумаю». Ілюзія керування батьками дуже важлива для малюка. Вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію. Нехай іграшка ходить із дитиною кожен день і знайомиться з іншими, розпитуйте, що з іграшкою сталося в дитячому садку. Хто з нею дружить, хто ображав, чи не було їй сумно. Таким чином ви багато дізнаєтеся про те, як ваша дитина звикає до садочка.
  • Пограйтесь з дитиною домашніми іграшками в дитячий садок, де якась з них буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, що говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і вирішіть проблеми дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.
  • Не хвилюйтесь і не показуйте своє хвилювання дитині. Не забувайте надавати дитині емоційну підтримку і показувати значимість для вас її нового статусу.
  • Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.
  • Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї труднощі, чого вона досягла.
  • Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї та оптимальний режим дня. Оберігайте нервову систему дитини!
  • Повідомте вихователів про особливі звички дитини, що вона любить, що ні, які має захоплення.
  • Придумайте ритуал «прощання» - обіграти його вдома. Зустрічайте дитину з посмішкою.
  • Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає. Ніколи не з’ясовуйте відносин з вихователем (щоб не трапилось!) у присутності дитини.
  • Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.
  • Почувайтеся компетентними батьками, тобто вірте, що з будь-якою складною ситуацією можна справитись, якщо її вирішувати, а не відкладати!
  • Пам’ятайте! Найголовніша умова успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї  та дитсадку.

           

 

Пам’ятка для батьків

 Як поводити себе батькам в період адаптації дитини до умов закладу дошкільної освіти

Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань, не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її в садочок. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками, усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.

Розкажіть вихователю  про   звички вашої дитини, особливості поведінки, що вона  любить (не любить), яким іграм надає перевагу, про методи виховання  у вашій родині - про все те, що, на вашу думку, повинен знати вихователь. Ця інформація дуже допоможе у подальшій роботі з вашою дитиною, допоможе знайти до неї  індивідуальний підхід.

Не дозволяйте собі  критики на адресу дитячого садка в присутності дитини, навіть якщо ви не всім задоволені, оскільки все це буде відразу негативно сприйнято нею, що викличе  страх, невпевненість і небажання йти в це місце. 

Не змінюйте розпорядок дня дитини навіть на вихідні. Так, ви можете лишити її спати трішки довше, але трішки, а не до обіду. До речі, якщо дитині треба відсипатися, і вона втомлюється протягом тижня, це означає, що ви не правильно організували день малюка.

 Намагайтеся, щоб вдома дитину оточувала спокійна і неконфліктна атмосфера, будьте терплячі до капризів. Зведіть до мінімуму перегляд телевізора, уникайте гучних заходів, і, навпаки, якомога більше часу проводьте  з нею у спокійних іграх, за читанням книг. Намагайтеся частіше обіймати і цілувати дитину - тілесний контакт з батьками допоможе зняти психоемоційне напруження і заспокоїтися.

Дайте дитині в садочок частинку «дому» (улюблену іграшку, предмет, чи фото). Це своєрідний замінник мами. Він ходитиме з малюком у садок і завжди буде поряд, а притискаючи до грудей щось із дому, дитина буде спокійна.

  Вигадайте ритуал прощання (усе, що відбувається регулярно, - заспокоює). Поцілуйте в кожну щічку, обійміть, дайте «п'ять»...

 Не бійтеся сліз дитини, адже вона поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитини своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи.

Шановні  батьки, пам’ятайте, що  ваша підтримка, ваш правильний настрій, ваші усвідомлені дії і ваша любов — саме те, що потрібно дитині, щоб пережити адаптаційний  період швидко, комфортно і легко. 

 

НАВЧІТЬСЯ СЛУХАТИ ПО-СПРАВЖНЬОМУ СВОЇХ ДІТЕЙ

Уважно слухати – це навичка, якої необхідно вчитись і практикувати її використання.   Ось кілька важливих кроків, щоби стати хорошим слухачем:

Установіть і підтримуйте зоровий контакт. 

Батьки, яким це вдається, показують своїм дітям, що вони захоплені й зацікавлені. Діти можуть відчути прямо протилежний ефект, тобто що їхні батьки не зацікавлені в тому, що кажуть діти, якщо зоровий контакт установлений на мінімальному рівні.

    Усуньте всі відволікаючі фактори.

 Коли діти хочуть розмовляти, батьки повинні продемонструвати їм свою стовідсоткову увагу. Вони повинні відкласти вбік усе, чим займалися, повернутися обличчям до своєї дитини і щиро дослухатись до дитячих слів. Якщо батьки, наприклад, стануть продовжувати займатися своїми справами чи дивитися телевізор або в телефон у той час, як їхні діти будуть намагатися спілкуватися з ними, це підштовхне малечу до висновку, що їхні батьки не зацікавлені в тому, що вони кажуть або що їхні слова не важливі. Якщо діти висловлюють бажання поспілкуватись, коли у батьків невідкладні справи, треба неодмінно виділити інший час для дружньої розмови.

    Слухайте, не перебиваючи дитину.

 Батьки повинні постаратися звести до мінімуму свої спроби перервати дитину, поки вона буде висловлювати все, що вважає за потрібне. Вони можуть висловити своє схвалення, наприклад, за допомогою посмішки або дружнього дотику, але не переривати. Переривання часто порушує хід думки дитини, що може бути дуже неприємним і прикрим явищем.

    Нехай ваші діти знають, що їх почули.

    Після того, як діти закінчили висловлюватись, батьки можуть переконати їх у тому, що слухали уважно, повторивши сказане трохи іншими словами. Наприклад, «Синочку, схоже, ти дуже добре провів свій день в дитячому садку». Крім того, що це дозволить дитині переконатися, що батьки слухали її уважно, це також дасть дитині можливість з'ясувати і виправити неточно витлумачений батьками зміст розповіді.

 

Шановні батьки!

Ви - головні повірені дитячих проблем, їх радощів і заповітних бажань.

Діти беруть приклад з  вас, наслідуючи  вашу  поведінку, стиль спілкування.  Тому, щоб дитина  вміла  слухати вас,  вам  самим слід вчитися слухати та чути  дитину. 

Пропонуємо вам пам’ятку "Як треба слухати і чути дитину"!

 

СЛОВА, ЯКИМИ ВАРТО ЗАМІНИТИ ЗВИЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ  В СПІЛКУВАННІ

З ДИТИНОЮ

Спробуйте замінити звичні зауваження дитині, які використовуєте регулярно, новими словами, і зміниться все – інтонація, ваш настрій, а головне, реакція дитини! Спробуйте – це працює!

  •        Замість роздратованого: «Пішли швидше, скільки тебе чекати!», скомандувати: «На старт, увага … руш! Побігли!».
  •      Замість загрозливого: «Їж, інакше не отримаєш десерт», порадувати: «Після того як зникне ця крихітна котлетка, до тебе прилетить щось смачненьке».
  •      Замість грубого: «Прибери за собою», вимовити мрійливим голосом: «От, якби ти був чарівником і зміг би начарувати порядок на столі …».
  •       Замість розсердженого: «Не заважай!», сказати: «Іди, пограйся трохи сам. А коли я звільнюся, ми влаштуємо міні-свято».
  •      Замість незадоволеного: «Не вередуй, твоя улюблена футболка в пранні, одягай ту, яка є», примирити з неприємністю: «Дивись-но, а ось родичка твоєї улюбленої футболки. Давай її одягнемо!».
  •     Замість риторичного: «Ляжеш ти, нарешті, спати?!», поцікавитися: «Показати тобі хитрий спосіб укривання ковдрою?».
  •      Замість безсилого: «Щоб я ніяких «не хочу» не чула!» Несподівано закричати: «Ой, дивися, Капризка прибіг. Лови, лови його, щоб він нам настрій не псував!».
  •        Замість нудного: «Скільки разів повторювати!», сказати таємничим шепотом: «Раз-два-три, передаю секретну інформацію … Повторіть, як чутно».
  • Замість сурового: «Руки помив?», запропонувати: «Давай пересвідчимось, що вода з твоїх рук потече чорна?».           

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

РЕКОМЕНДУЄМО ПОЗНАЙОМИТИСЯ З СТИЛЯМИ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ!

     Для маленької дитини сім'я - це цілий світ, в якому вона живе, розвивається, робить відкриття, вчиться любити, радіти і співчувати. У сім'ї закладаються основи особистості дитини. Важливість сім'ї обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і по тривалості свого впливу на особистість жоден з інститутів виховання не може зрівнятися з сім'єю. 

    У кожній сім'ї складається певна система виховання, яка являє собою цілеспрямовані виховні впливи, здійснювані батьками з метою формування певних якостей і умінь у дітей. Сукупність способів спілкування з дитиною, методів і прийомів виховання, строгість батьківського контролю і наявність емоційної підтримки визначають стиль сімейного виховання

У кожній сім'ї можуть застосовуватися різні стилі виховання, в залежності від ситуацій і обставин, однак багаторічна практика формує індивідуальний стиль, який відносно стабільний. Існує 3 основних стилі виховання: авторитарний, демократичний і ліберальний. Вони по-різному впливають на формування і розвиток особистості дитини.

АВТОРИТАРНИЙ СТИЛЬ ВИХОВАННЯ

При авторитарному стилі, батьки вимагають від дитини беззаперечного підпорядкування їх волі і авторитету, вимогливі до чіткості виконання наказів, не вважають за потрібне рахуватися з думкою дитини. Вони контролюють всі сфери життя дитини, обмежуючи її самостійність і приймаючи за неї всі рішення. При цьому домінуючими виховними методами є вимога, наказ, примус, супроводжувані жорстким контролем, суворими заборонами і фізичними покараннями. Такі батьки ставляться до своєї дитини емоційно холодно, приділяють їй мало часу і дуже рідко її хвалять.   

У особистості змалку виховують почуття відповідальності, уміння долати труднощі. Негативним є те, що до неї ставлять надто високі вимоги, виконання яких потребує максимальної мобілізації всіх розумових і фізичних здібностей. Від дитини вимагають досягнення успіху в різних сферах. Це стає для неї самоціллю, але при цьому страждає духовна сфера. 

Цей стиль виховання породжує у одних дітей: ворожість, агресивність і дратівливість, у інших - підозрілість, невпевненість у собі,   пасивність і нерішучість. Діти в таких сім'ях зазвичай замикаються в собі, їх спілкування з батьками порушується, відбувається відчуження від батьків, виникає почуття своєї незначимості   в сім'ї. Діти з таких сімей рідко ставляться до людей з довірою, відчувають труднощі в спілкуванні і часто самі жорстокі. 

Рекомендації для батьків, що використовують авторитарний стиль виховання:

• відмовтеся від наказів, погроз і фізичного покарання;

• не показуйте дитині завищених вимог;

• замініть накази і вимоги, проханнями і пропозиціями;

• враховуйте інтереси і бажання дитини;

• будьте трохи поступливішими по відношенню до дитини;

• не обмежуйте самостійність дитини;

• підтримуйте з дитиною теплі і довірчі відносини.

ЛІБЕРАЛЬНИЙ СТИЛЬ

Ліберальний стиль (поблажливий ) передбачає низький рівень контролю,  дитина практично надана сама собі, практично не знає заборон і обмежень з боку батьків, оскільки вони приділяють їй мало часу, не втручаються в її справи, не цікавляться її проблемами, надають їй  багато самостійності. 

У таких сім'ях батьки відрізняються низькою вимогливістю і слабким контролем, використовують підкуп, щоб домогтися потрібної поведінки від дитини. Вони не вміють або не бажають займатися вихованням дітей, їх турбота носить формальний характер. Вони вважають, що виховувати і навчати дитину повинні люди, які мають спеціальну освіту, тобто педагоги і вихователі. В сім'ї спостерігається відсутність емоційних зв'язків, відчуженість, байдужість до справ і почуттів іншого.

Діти в таких сім'ях виростають егоїстичними, конфліктними, агресивними, неслухняними, слабовольными, невпевненими в собі, імпульсивними, відчувають себе покинутими і непотрібними. Вони не здатні встановлювати міцні емоційні зв'язки, враховувати інтереси інших людей, не готові до обмежень і відповідальності, погано соціалізуються у суспільстві,  проте в деяких випадках стають активними, рішучими та творчими людьми. 

Рекомендації для батьків, що використовують ліберальний стиль виховання:

• приділяйте більше уваги вихованню своїх дітей;

• цікавтеся їхніми проблемами і успіхами;

• надавайте дитині допомогу в подоланні труднощів і вирішенні проблем;

• частіше контролюйте поведінку дитини;

• створюйте  в сім'ї атмосферу любові, тепла і довіри.

ДЕМОКРАТИЧНИЙ  СТИЛЬ ВИХОВАННЯ

 На відміну від ліберального стилю виховання, цей процес не пущений на самоплив, а проходить під дбайливим і чуйним контролем батьків. Основні характеристики цього стилю: взаємосприйняття, взаємоорієнтація. Для батьків, що дотримуються цього стилю, характерні:  активно-позитивне відношення до дитини, адекватна оцінка її можливостей, успіхів і невдач, їм властиві глибоке розуміння дитини, цілей і мотивів її поведінки, уміння прогнозувати розвиток особистості дитини.

 При демократичному стилі виховання відбувається найбільш гармонічний і  різносторонній розвиток особистості дитини. Для дітей, вихованих у подібних родинах, характерні вміння самостійно приймати рішення й відповідати за свої вчинки, ініціативність і цілеспрямованість, вміння будувати близькі й доброзичливі відносини з навколишніми, домовлятися, знаходити компромісні рішення, наявність власної думки й вміння поважати  думку оточуючих.

Рекомендації: 

Якщо у Вашій родині Вам вдалося встановити такі взаємини - поділіться своїм досвідом з іншими! 

Як знайти золоту середину

Далеко не завжди ці стилі проявляються в чистому виді в родині. Батьки в різних ситуаціях можуть застосовувати різні стилі виховання. Наприклад, у ситуації конфлікту батьки діють методом диктату, а в «мирний час», навпаки – допускають потурання. Однак таке чергування стилів, така непослідовність, також несприятливо впливає на дитину. У родині необхідно встановити єдиний стиль виховання, зрозумілий дитині, що враховує її потреби й можливості.