Комунальний заклад "Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №8 "Вишиванка" Володимир-Волинської міської ради
м. Володимир - Волинський

Спеціалісти радять

Поради вчителя - логопеда

Шановні батьки! Сьогодні дитячі іграшки - це не просто розвага, але і навчання, розвиток, навіть в деякому роді виховання. Пропонуємо Вам поради "Щоб іграшка була корисною".

 

Поради вчителя - дефектолога

НЕГАТИВІЗМ У ДИТЯЧІЙ ПОВЕДІНЦІ

Дитячий негативізм завжди свідчить про негаразди у стосунках між дорослими і дітьми та може виявлятись по-різному: в підвищеній агресивності, впертості, замкнутості, відчуженості, малюк може бути нестриманим, зухвалим, жадібним, може говорити неправду, не реагувати на зауваження дорослих. І чим більше проблем виникає у роботі з таким дошкільником, тим більшої уваги він потребує. Адже в результаті найгірше почувається сама дитина.

Дошкільник з асоціальною поведінкою, часто має типовий інтелектуальний і фізичний розвиток. Він може із задоволенням рахувати на заняттях з логіко-математичного розвитку, любити і вміти малювати, найкраще у групі переказувати казки, він може бути допитливим, розумним, багато чого вміти робити. Справжні проблеми виникають у такої дитини, коли вона вступає у взаємини з людьми та однолітками, які її оточують.

Причинами дитячого негативізму  можуть бути:

  • особливості сімейного виховання;
  • неформальність взаємостосунків з іншими дітьми в ЗДО;
  • взаємини з батьками;
  • особливість нервової системи;
  • тип темпераменту та інші.

Виховати адекватну поведінку у дитини складний процес, який вимагає клопіткої щоденної праці батьків та педагогів. Чим раніше спробувати позбавити дитину від проявів неадекватної поведінки, тим кращими будуть результати. Так, при капризуванні і проявах впертості треба забезпечити спокійне, доброзичливе відношення, діяти методом відволікання і не заохочувати неправомірні вимоги, але і не вдаватися до покарань. Краще перестати деякий час контактувати з дитиною (без відповідної реакції дорослого їй стає нецікаво вередувати!). Тоді потрібно підійти до неї та спробувати залучити до будь-якої діяльності або гри, зберігаючи спокійне і доброзичливе ставлення до дитини. При плаксивості доцільно приголубити дитину, залучити до спільної гри з однолітками, дати доручення, щоб вона виконувала їх самостійно.

Дитину з проявами агресії слід постійно тримати в полі зору, уважно стежити за її поведінкою, не допускати ситуацій, що сприяють прояву агресії, займати індивідуальною грою, давати цікаві для неї доручення, стежити, щоб вона була зайнята цілеспрямованою діяльністю.

Профілактика асоціальної поведінки полягає у:

  • забезпеченні достатньої, але не надмірної фізичної та психічної активності;
  • повноцінному спілкуванні з дорослими;
  • правильній організації колективних ігор;
  • систематичному перебуванні на свіжому повітрі;
  • чергуванні активності і відпочинку;
  • зміні різних видів діяльності.

Шановні дорослі! Пам’ятайте! Потрібно приділяти велику роль вихованню дітей передшкільного віку, щоб сформувати в них стійку звичку дотримуватися у своїй діяльності і поведінці прийнятих у суспільстві правових норм та загальновизнаних принципів моралі. Досягти цього можна лише тоді, коли виховні цілі й завдання, що їх ставить перед собою дорослий, відповідають потребам та інтересам дітей.

 

Поради вчителя - дефектолога

ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ ГІПЕРАКТИВНОЇ ДИТИНИ

    Жвава, рухлива, активна дитина – що в цьому поганого? Розумна не за роками, лікарі на затримку розвитку не вказують. Проте, Вас постійно виводить із себе її невгамовність, біганина, нетерплячість, незрозумілі відповіді…

    Гіперактивна дитина, незалежно від ситуації, і у будь-яких умовах – вдома, у гостях, у кабінеті лікаря, на вулиці – проводитиметься однаково: буде бігати, безцільно рухатися не затримуючи надовго увагу на найцікавішому предметі. І на неї не подіють ні нескінченні прохання, ні погрози, ні «підкуп». Вона просто не може зупинитися. У неї не працює механізм самоконтролю, на відміну від її однолітків, навіть самих розпещених і жвавих, цих дітей можна вмовити, зрештою, покарати, гіперактивних – марно.

     Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) виявляється у підвищеній руховій активності, збудливості, труднощах концентрації та утриманні уваги, імпульсивності поведінки, проблемах у взаємостосунках з оточуючими.

     Оскільки розпізнання гіперактивної поведінки не викликає великих труднощів, то першими діагностами порушень мають стати батьки дитини, провівши тест на гіперактивність, схожий на дитячу гру «Знайди 5 відмінностей».

Активна дитина:

  • Більшу частину дня «не сидить на місці», віддає перевагу рухливим іграм над пасивними (пазли, конструктори) та, якщо її зацікавити – може й книжку з мамою почитати, і пазл зібрати.
  • Швидко й багато говорить, ставить безліч запитань.
  • Для неї порушення сну й травлення (кишкові розлади) – скоріше виключення.
  • Дитина активна не скрізь. Наприклад, неспокійна і непосидюча вдома, але спокійна – в дитячому садку, в гостях.
  • Вона не агресивна. Хоча випадково, або в запалі конфлікту може «дати здачі» колезі по пісочниці, але сама рідко провокує скандал.

Гіперактивна дитина:

  • Дитина перебуває у постійному русі, не може себе контролювати, навіть, якщо вона стомиться, то продовжує рухатися, а знесилившись остаточно, плаче та кричить.
  • Швидко й багато говорить, ковтає слова, перебиває, не дослуховує. Ставить мільйон запитань, але рідко вислуховує відповіді на них.
  • Її неможливо вкласти спати, сон неспокійний. Часто виникають кишкові розлади, не рідко усілякі алергії.
  • Дитина – некерована, абсолютно не реагує на заборони й обмеження. І в будь-яких умовах (дім, магазин, дитсадок, дитячий майданчик) поводиться однаково.
  • Часто провокує конфлікти. Не контролює свою агресію – б'ється, кусається, штовхається, причому пускає в хід підручні засоби: палиці, каміння.

Фахівцями розроблена система своєрідної «швидкої допомоги» при роботі з гіперактивною дитиною. От головні її постулати:

  • Відволікти дитину від вередування
  • Запропонувати іншу можливу в цей момент діяльність.
  • Поставити несподіване запитання.
  • Відреагувати несподіваним для дитини чином (пожартувати, повторити її дії).
  • Не забороняти її дію в категоричній формі.
  • Не карати, а просити (але не підлещуватися).
  • Залишити в кімнаті одну (якщо це безпечно для її здоров'я).
  • Вислухати те, що хоче сказати дитина (у іншому випадку вона не почує Вас).
  • Не наполягати на тому, щоб дитина будь -  що вибачилась.
  • Підтримувати домашній чіткий розпорядок дня.

    Шановні мами, тати, бабусі, дідусі, – почніть із себе. Виховуйте в собі мудрість, доброту, терпіння, розумну вимогливість.

  Запам'ятайте, в гіперактивних дітей дуже високий поріг чутливості до негативних стимулів, а тому слова «ні», «не можна», «забороняю» для них – порожній звук. При зовсім уже незадовільній поведінці потрібно, звичайно, покарати – не дуже, але щоб запам'яталось, а головне одразу ж. Це може бути просто словесне несхвалення, тимчасова ізоляція від інших дітей, позбавлення «привілеїв». А от фізичні покарання - неприпустимі! Гіперактивні діти мало сприйнятливі до доган і покарання, але дуже добре реагують на схвалення. Емоційно підтримуйте дітей у всіх спробах позитивної поведінки, якими б незначними вони не були. Якщо дитина протягом тижня поводиться добре, наприкінці тижня вона має одержати додаткову винагороду. Це може бути поїздка разом з Вами за місто, екскурсія в зоопарк, у кінотеатр та ін.

    Цікаво, що гіперактивні діти бувають дуже талановитими, часто в них відмічають високі розумові здібності. Вони неординарні в усьому. Якщо їм вдається зосередитись на чомусь, то вони досягають значних успіхів. Білл Гейтс, Ейнштейн – найяскравіші приклади гіперактивних дітей.

      Шановні дорослі! Чекайте тільки хорошого від своїх дітей, радійте їхнім успіхам, не скупіться на похвалу. Частіше відзначайте зусилля малюка, навіть якщо результати далекі від досконалості. Будуйте стосунки з дитиною на фундаменті злагоди та взаєморозуміння. Звичайно терпіння потрібно багато, але користь буде велика, і не тільки для дитини, адже непростий світ маленької людини, її інтереси стануть ближчими й зрозумілішими для Вас.

 

Поради вчителя - дефектолога

ПОРАДИ БАТЬКАМ ДЛЯ УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ З ООП  ДО УМОВ ЗДО

  • Виховання дитини з особливими потребами є складним і відповідальним, цю відповідальність батьки зобов'язані нести перед своєю дитиною та суспільством.
  • Малюку  із особливими потребами, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.
  • Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи хтось інший з родини. Хоча б на перших порах.
  • Пам’ятайте, дитина відчуває Вашу тривогу, тому стояння під дверима групи і прислухування до того, що там відбувається, ходіння навколо садка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
  •  Розширюйте "соціальний горизонт" дитини, хай вона звикає спілкуватися з однолітками на дитячих ігрових майданчиках, ходити в гості до товаришів, залишатися ночувати у бабусі, гуляти містом привчайте малюка до гри в пісочницях і т.д. Маючи такий досвід, дитина не буде боятися спілкуватися з однолітками і дорослими.
  • Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають вигадувати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.
  • Не порушуйте звички на перших порах. Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до ЗДО. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. А ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.
  • Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, або ж через певні особливості Ваша дитина ще не володіє  цими навичками чи вони ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а також вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, що вміють робити це самостійно.
  • Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потребами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.  Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня в групі.
  • Визначте систему правил поведінки дитини в групі дошкільного навчального закладу, вдома. Просіть дитину (якщо це можливо) вголос промовляти ці правила.
  • Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
  • Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, які дитина виконувала в ЗДО, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
  • Важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини як в дитячому садку так і вдома.