Для батьків дітей з ООП
ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА
ВСІ ДІТИ РІЗНІ
Діти справді різні: одні слухняні, інші капризні; одні розвиваються швидко, все «схоплюють», засвоюють на «льоту», інші відстають у розвитку; одні товариські, інші, навпаки, замкнуті. Навіть в одній сім'ї, де кілька дітей, сестри і брати начебто й зовні схожі, і живуть в однакових умовах, і виховуються однаково, але можуть бути зовсім різними.
Чому діти такі різні? Причин тут багато: й уроджені особливості нервової системи дитини, і стан здоров'я, і характер взаємин з батьками та іншими членами сім'ї, а пізніше - вихователями, вчителями, однолітками.
Дорослі обов'язково мають ураховувати психологічні особливості дітей. А чим зумовлені ці особливості? Насамперед співвідношенням основних нервових процесів кори головного мозку: збудження і гальмування. Діти народжуються з різними особливостями функціонування мозку. Ці анатомо-фізіологічні особливості є основою для формування особливостей психологічних, і відбувається це тому, що один і той самий вплив може мати різний психологічний ефект. Адже кожний член сім'ї, у тому числі й кожна дитина, живе й розвивається в специфічних, характерних саме для неї умовах. Це тільки так здається, що обидва брати чи всі сестри живуть в однакових умовах. Адже сам факт, що хтось з них старший, а хтось - молодший, створює відмінності. Старший вважає себе покровителем молодшого, у чомусь вищим за нього, звикає, що той дивиться на нього знизу вверх, часто шукає в нього захисту, а іноді й навпаки - бунтує проти деспотизму старшого брата, шукає захисту в батьків. Уже ця обставина створює далеко не однакові умови життя. Вони можуть сприяти формуванню таких якостей, як зарозумілість або турботливість, відповідальність або зумовлювати байдужість, заздрісність, покірливість тощо.
А що ще може вплинути на поведінку дитини, її взаємини з іншими? Атмосфера в сім'ї, навіть зміна її матеріального становища, друзі, з якими почали дружити діти, та багато інших життєвих обставин дають поштовх до зародження різних якостей та особливостей людини.
Коли починають формуватися стійкі риси характеру? Вчені вважають, що досить рано, в дитячі роки. Формування відбувається непомітно, під впливом і наших з вами, любі батьки, вчинків, реакцій на прохання, бажання, примхи дитини. Ми твердимо подекуди, що такою, як зараз дитина була завжди, що риси характеру дано їй «від природи». А це зовсім не так. Такою вона стала з нашою допомогою.
Якщо дитина звикла до надмірно турботливого ставлення до себе в сім'ї, вона зажадає такого самого ставлення до себе і в колі однолітків. Якщо діти, граючись з примхливою дитиною, завжди поступаються їй, якщо ні батьки, ні вихователь не помітять вчасно егоїстичних проявів у неї, належно не відреагують на це, формування себелюбства, черствості, байдужості невідворотне.
Усі діти різні, неповторні. І в кожного є якісь позитивні якості, спираючись на які батьки можуть формувати людину цікаву, комунікабельну, яка вміє вписатися в будь-який колектив - і родинний, і дитячий.
Пам’ятайте, лагідність, любов та увага батьків створюють у дитини хороший, радісний настрій, а це, в свою чергу, формує взаємне добре ставлення до інших людей, упевненість у своїх силах.
ПОРАДИ ВИХОВАТЕЛЯ
ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ
Як відомо, характер формується протягом життя людини. Головну роль у формуванні характеру дитини відіграють батьки та дорослі, які їх оточують. Їх слова, вчинки, поведінка, жести впливають на дітей. Діти наслідують все - добре і зле. Батько має формувати розум( характер), а мати - серце дитини (волю).
Добрими інструментами формування характеру дитини є малювання, спів, спорт, розвиваючі ігри:конструктори, пазли.
Необхідно поступово сформувати любов до праці. В ній закладаються такі риси як працьовитість, відповідальність, наполегливість, добросовісність.
Важливим чинником у формуванні особистості дитини є моральне виховання. Любов до правди, справедливості, почуття любові, жертовності та відповідальності становлять основні риси характеру дитини. Відмінності в характерах помітні вже у дітей молодшого дошкільного віку. В цьому віці, як показує досвід виховання, досить виразно в дітей виявляються такі риси: товариськість, колективізм, ласкавість, сміливість, сором*язливість, замкнутість, охайність, терплячість або примхливість, впертість, різкість.
Оскільки характер дитини залежить від її темпераменту, то і методи впливу на дитину теж різні.
Рекомендації батькам гіперактивних дітей
- У своїх відносинах з дитиною дотримуйтесь “позитивної моделі”. Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила.
- Уникайте повторень ”ні” і “ не можна”.
- Говоріть стримано, спокійно і м’яко.
- Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.
- Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.
Рекомендації батькам для дітей з тривожністю
- Потрібно постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях.
- Щоб перебороти скутість, слід допомогти дитині розслабитись, зняти напругу з допомогою ігор, музики.
- Не сварити дитину за те, що вона посміла гніватись на вас. Слід допомогти їй усвідомити свої претензії до вас.
Рекомендації батькам сором’язливих та замкнутих дітей
- Портібно розширювати коло знайомих своєї дитини, частіше запрошувати в гості до себе друзів, брати дитину в гості до знайомих.
- Розповідати дитині, що нового і цікавого ви довідались, спілкуючись з тією чи іншою людиною.
- Залучати дитину до різних доручень, пов’язаних із спілкуванням.
Принципи спілкування з агресивними дітьми
- Пам’ятайте, що заборона і підвищення голосу - найнеефективніші способи подолання агресивності.
- Дайте можливість дитині вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти (дозвольте побити подушку або розірвати “портрет її ворога”).
- Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки.
- Важливо щоб дитина почувала що ви її любите і цінуєте.
Поради батькам конфліктних дітей
- Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Слід звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс.
- Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з ситуації.
Кілька коротких правил:
- Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.
- Не можна ніколи (навіть у поривах гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.
- Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.
- Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
- Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтесь своїм малюком.
- Оцінюйте тільки її вчинки, а не її саму.
- Не домагайтесь успіху силою. Примус - найгірший варіант морального виховання. Примус у сім*ї порушує особистість дитини.
ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯ - ДЕФЕКТОЛОГА
РОЗЛАДИ СПЕКТРУ АУТИЗМУ, ЇХ РАННЄ ВИЯВЛЕННЯ
Поруч з нами ростуть незвичайні діти, їх називають «дітьми дощу»: вони грають з предметами не так як більшість, вони радіють іншому. Для них не існує норм і правил звичних для нас, їм незрозуміло і нецікаво те, що роблять звичайні діти. У них свій, закритий для сторонніх світ, але їм дуже потрібна наша допомога, підтримка і розуміння.
Перш за все, аутизм - це не хвороба, а стан, з яким людина народжується. Він виявляється в затримці розвитку і небажанні контактувати із зовнішнім світом. Його неможливо вилікувати, але з часом можна скорегувати і адаптувати людину до соціального життя. На сьогодні дослідники виокремлюють не лише ранній дитячий аутизм, а й цілу групу розладів спектру аутизму.
Аутизм у чотири рази частіше вражає хлопчиків, ніж дівчаток. У більшості випадків ці стани проявляються у перші 5 років життя. Симптоми аутизму обумовлені особливостями будови та функціонування головного мозку дитини. Основними є генетичні причини разом із фактором органічного ураження центральної нервової системи. Важко відшукати хоча б двох дітей із однаковими симптомами аутизму.
І якщо говорити про спектр то це, з одного боку, соціально ізольовані, немовні діти з вираженою інтелектуальною недостатністю, а з іншого – діти з розвиненим мовленням та високим інтелектом.
Основні поведінкові симптоми аутизму:
- Дитина рідко встановлює зоровий контакт, або ж встановлює його в незвичний спосіб (наприклад, дивиться скоса на Вас чи наче крізь Вас).
- Не реагує на прості вказівки, на звертання до неї, хоча її поведінка в інших ситуаціях свідчить про те, що у дитини немає проблем зі слухом.
- Переважно бавиться сама, перебуває наче у своєму власному світі.
- Не наслідує ігри інших дітей, поведінки батьків.
- Розвиток мовлення дитини не відповідає її вікові.
- Механічно, багаторазово повторює почуті слова, наприклад, висловлювання з телепрограм. У спілкуванні не використовує ні жестів, ні міміки.
- Надмірно боїться різких звуків (наприклад, шуму порохотяга, музики), часто затуляє при цьому долонями очі, вуха.
- Не хоче, щоб її торкалися, обіймали, гладили по голові.
- Має стереотипні рухи, наприклад, клацає пальцями, крутить головою, погойдується. Їй подобається крутитися на місці, або ж вона захоплюється предметами, що крутяться.
- Прив’язується до незвичних речей, любить бавитися стрічками, камінцями, паличками чи волоссям, часто і багаторазово складає в ряд свої іграшки і т.п.
- Потребує точного дотримування встановлених ритуалів, різко реагує на будь-які зміни (наприклад, наполегливо вимагає дотримуватися однакової послідовності дій, купуючи щось у крамниці, або ж їсти лише з певного посуду, вдягатися тільки у такий одяг, ходити в садочок одним маршрутом і т.п.).
Пам'ятайте: допомога дітям з розладами спектру аутизму – це довготривалий процес. Саме ми, дорослі, маємо навчити дитину взаємодіяти з цим світом, розвивати навички комунікації, реалізовувати свій потенціал.
ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯ - ДЕФЕКТОЛОГА
ОСОБЛИВОСТІ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ООП
Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її сприймання і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величину, розміщення у просторі. Він становить фундамент її розумового розвитку. З розвитком сенсорики у дитини з’являється можливість оволодіння естетичними цінностями в природі і суспільстві. Із сприйняття предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання, тому сенсорні здібності є фундаментом розумового розвитку.Як відомо, інформація в мозок потрапляє через сенсорні канали: очі, ніс, шкіру, вуха, язик. Але через особливі потреби дитини інформація, отримана через органи чуття, надходить у мозок як різноманітні частини пазлів. Тому вони сприймають навколишній світ фрагментарно і надають іншого значення речам.
Сприймання у дітей з ООП характеризується уповільненістю та фрагментарністю. У них страждають зорова та слухова увага, дошкільники мають значні труднощі у групуванні предметів за різними ознаками. Часто діти з ООП не враховують просторові ознаки предметів, не користуються пробами, діють силою. Це позначається на їх предметно-ігрових діях, які найчастіше замінюються маніпулюванням, у подальшому це негативно впливає на оволодіння дитиною всіма видами побутової, практичної та пізнавальної діяльності.
Досягнення мети сенсорного виховання дітей з ООП відбувається завдяки:
- формуванню орієнтувально-пошукової діяльності (вміння виокремлювати, порівнювати, об'єднувати предмети в групи тощо);
- ознайомленню дітей з сенсорними еталонами (форми, кольору, розміру), з розмаїттям звуків, фактур, смаків, температур тощо;
- поєднанню сенсорного досвіду дитини зі словом, яке позначає те, що сприймається, допомагає закріпити в уявленні образи предметів, що робить їх більш чіткими, систематизованими та узагальненими.
Відчуття і сприймання у дітей з ООП формуються із затримкою у часі, своєрідно, із великою кількістю типових та нетипових особливостей. Недоліки становлення відчуттів та сприймання зумовлені особливостями психофізичного розвитку дітей з ООП (недосконалий розвиток уваги, уявлень, пам’яті, мовлення, мислення, предметної діяльності тощо).
Тому спеціальне навчання у дошкільному віці дітей з особливими освітніми потребами забезпечує той базис, що постійно має розвиватися і вдосконалюватися протягом усіх років навчання і виховання дитини дошкільного віку в практичних і продуктивних видах дитячої діяльності.
Шановні дорослі! Пам’ятайте: сенсорні здібності не даються людині в готовому вигляді, так, дитина народжується на світ з органами відчуття, але це лише передумова для того, щоб, з Вашою допомогою, дитина навчилася сприймати всі багатства навколишнього світу.
Взявши за основу концепцію М. Монтессорі і адаптувавши її з урахуванням предметно-практичної діяльності дітей з сенсорними еталонами ми можемо побачити результат малюків у сенсорно-пізнавальному розвитку.
«Допоможи мені це зробити самому» - це гасло методики Марії Монтессорі. Кожна дитина – це унікальна, неповторна особистість. А дорослому потрібно лише своєчасно забезпечити необхідні умови, що означає:
- створити розвивальне середовище, надавши об’єкти для вивчення;
- не заважати дитині самостійно набувати знання, допомагаючи лише за необхідності, або якщо дитина сама про це вас попросить.
Малюка іноді можна порівняти з ліліпутом у країні велетнів: більша частина цікавих для нього речей йому недосяжна. Крім того, він ще не пристосувався до незнайомого світу: має погану координацію рухів, не впевнений у собі і не завжди знає, що робити з навколишніми предметами.
«Світ наповнений запахами та кольорами» – від народження дитини до 5 років – період активного чуттєвого, сенсорного розвитку. У цей час дитина особливо здатна до сприйняття кольору, форми, розмірів, предметів, навколишніх звуків. Спочатку інформацію про світ вона отримує через тактильні відчуття, запахи. Потім провідними джерелами інформації стають зір та слух. Дитина запам’ятовує зовнішній вигляд предметів, впізнає знайомі їй зображення. Всі розвиваючі іграшки, рекомендовані для цього віку, враховують ці особливості.
Розвитку основних органів відчуттів малюка можна і необхідно сприяти. Дорослі повинні надати дитині якомога більше об’єктів для вивчення. Щоб активно розвивались зір, слух, органи чуття, вам потрібно придбати різноманітні посібники та предмети. Предмети повинні мати різноманітну форму і бути виготовленими з різних матеріалів.
Навчіть дитину розрізнювати температуру, торкаючись льоду, металевих предметів, нагрітих на сонечку камчиків, занурюючи руки в теплу воду. Навчайте малюка порівнювати предмети (палички, іграшки, стрічки) за висотою, довжиною. Знайомте з розмаїттям відтінків кольорів, звуків, запахів. Учіть дитину знаходити предмети того кольору, який ви називаєте. Придбайте дитині або зробіть самостійно тактильний килимок.
Інформація для батьків дітей з порушеннями інтелектуального розвитку вчителя-дефектолога ЗДО №8
Фантазуйте, вигадуйте для малюка іграшки, що сприяють його розвитку,
а не дають готові рішення, надайте дитині повну свободу для задоволення її цікавості!
